Солонтай: ФРІ виступає за збільшення кількості державного замовлення, щоб розширити доступ молоді до

 

Солонтай: ФРІ виступає за збільшення кількості державного замовлення, щоб розширити доступ молоді до

Сьогодні важливо не тільки, чому навчати, але і як навчати?



Освіта в Україні протягом останніх років відчуває себе на роздоріжжі. І не дивно: адже суспільні зміни та зміни в освіті завжди були тісно пов'язані між собою.

Та далеко не завжди ці зв'язки "спрацьовували" одразу та безпосередньо. Деколи освіта випереджала реальний розвиток суспільства, нібито випробовуючи структури, які лише набагато пізніше стануть основою нового суспільного ладу. В інших випадках, навпаки, освітні структури довго реагували на суспільні зміни лише "на поверхні", зберігаючи незмінними основні ланки минулої системи. І тому зміни у суспільстві - і тим більше такого масштабу, як ті, що відбуваються в Україні зараз - для освіти завжди є своєрідним викликом: чи зможе вона вже зараз відреагувати на них дійсно належним чином? Адже, Українська система освіти, що дісталася нам, як «дорогоцінний спадок» радянського минулого, не зовсім відповідає вимогам європейського ринку праці. Саме така освіта коштує нашій державі дуже дорого, оскільки випускники навчальних закладів з кожним роком поповнюють ряди безробітних і потребують подальшої підтримки з боку держави у вигляді перенавчання або соціальних виплат. Легальні європейські ринки праці в більшості закриті для українців. Отримати роботу за кордоном не вдається не тільки через формальності, але й через невизнаність дипломів. Набуті в українських вузах знання та навички не відповідають вимогам відкритого суспільства і конкурентної економіки

Система української освіти прагне покращитися, прямуючи до європейських стандартів.

Всі багато дискутують щодо того, якою повинна бути освіта в Україні, яка стратегія і механізми її розвитку, але ці дискусії, на жаль, нічого не змінюють по сутті, оскільки вони, переважно засновані на суб’єктивних враженнях, позиціях без обґрунтованих та наглядних прикладів. Думки різних професорів навчальних закладів, освітян майже завжди різні і тому постає питання: «До якого результату ми прийдемо, якщо будемо слідувати за їхніми принципами?»

Андрій Странніков –директор Інституту Політичної Освіти:

Освіта завжди цінувалася, а особливо цінується сьогодні. Можливо, стало модно вчитися, здобувати вищу освіту, колекціонувати дипломи, але все одно, молодь намагається ставити це, як особливий пріоритет. Для мене приємний той факт, що років п’ятнадцять тому, коли був перехід від однієї моделі державного устрою до іншої, серед молоді домінував принцип:- «Я став молодим і мені необов’язково вчитися, адже, я можу заробляти гроші поїхавши в Польшу, Туреччину . Таким чином стану на ноги, а вчитися вже буду десь у далекому майбутньому»-, то сьогодні так чи інакше домінує принцип: -«Потрібно спочатку вивчитися, щоб зрозуміти, як влаштоване життя».Це означає, що наше суспільство почало інтелектуалізуватися.

Як не прикро, і до сьогоднішнього дня залишився конфлікт між теорією і практикою. Лише тоді коли починаєш працювати, розумієш, що потрібно перенавчатися. Тому, можливо, зараз наша академічна освіта, потребує впровадження нових практичних методик, розвиток мультимедійних технологій, доступність і постійне оновлення інформації, збільшення обсягу інформаційних потоків, щоб людина, яка вчиться не відчувала цього розриву між теорією і практикою. Але, все одно, так чи інакше, матеріал поділяється на лекційну і практичну частини. Та освіта, сама по собі є досить консервативною. Нам навряд, вдасться перевчити викладача, який двадцять років читав лекції, презентувати проекти. Сьогодні ми маємо можливість дати дорогу молодим кадрам, які вчилися із запозиченням європейських, американських методик. Безумовно, освіта потребує законодавчої підтримки, що стане поштовхом для складання нових програм навчання та призведе до зміни цієї заскорузлої моделі нашої академічної освіти, яка практикувалася протягом десятків років.

Освіта повинна бути змінена на користь більш практичних та інтерактивних методів навчання. Наші семінари та тренінги доводять, що можна прекрасну ідею, прекрасну суть зіпсувати формою. Це можна порівняти із дуже цікавою та змістовною доповіддю, яка читається монотонними, тихим, непривабливим голосом, сприйняття, якої погіршується і у будь-якій ситуації. Ті люди, які слухають, вони вже не сприймають суть. Так і тут - може бути дуже гарна суть, дуже потрібна суть, але якщо вона викладається не тими методами, не цікавими то відповідно сприйняття цієї теорії, як мінімум знижується.

Я вважаю, лише запровадивши систему політичної освіти, де можна буде виховувати людину від певного рівня до вищого рівня після чого призначати на певні посади, лише така система, забезпечить стабільне функціонування держави. Тому впровадження концепції політичної освіти в державну сферу, це один із пріоритетних напрямків.

Олександр Сидоренко- директор навчально-методичного центру Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні:

Нажаль, сьогодні вузи не мають достатньої кількості викладачів, які б могли викладати по-іншому, не так, як вони викладають на тих факультетах, які вивчають академічні дисципліни. Якщо ж говорити саме про викладачів, що працюють в вузі то слід відзначити, що специфіка викладання повинна бути більш направлена на практику. А саме, на те щоб дати студентові практичні навички з якими він має прийти в бізнес. Проблемою наших вузів є те що, там і надалі намагаються давати знання, а не виробляти навики. Адже, знання застарівають, а людина повинна знати де і в який момент їй порівнювати свій багаж знань з тим що потрібен сьогодні. А саме, навики аналітичного міркування, групової роботи, презентації, це саме те чого сьогодні наші вузи не дають. Якщо, навіть деякі намагаються виокремити курси, на яких вчать цих навиків, то грубо кажучи, це не є рішенням основної проблеми, адже навики повинні даватися під час всього навчання. Наприклад, якщо вивчається одна із дисциплін, то саме в рамках її вивчення, заняття має ставити перед собою мету та завдання не просто закріпити знання, а й скласти таку атмосферу, де найдрібніші елементи роботи відпрацьовувалися б в малих групах що стане наслідком вироблення навиків роботи в студента. Саме під час такого процесу навчання, викладач повинен акцентувати не на тому що презентується, а на тому, як це презентується. Та у нас, нажаль, більшість викладачів, таких методів роботи із студентами не практикують. І знову виникає питання, а в чому проблема? А вона полягає в тому, що в нас немає підручників західного зразку, які мають свою педагогіку і просто були б книгою, яка містила б в собі знання, в процесі роботи над якою студенти мали б можливість, завдяки новим інноваціям, чогось навчитися і саме тому в нас виникає проблема, що студенти фактично навчаючись у вузах не зацікавлені в вивченні академічного матеріалу. Ось саме тому, починаючи з другого, третього курсів навчання вони вирушають на пошуки роботи з надією на те, що саме там їм вдасться здобути практичні навички та знання, які потрібні роботодавцям. Тому, у нас виходить «заворожене коло», тобто, замість того щоб навчатися, отримувати знання та виробляти навики, які необхідні в бізнесі студенти ідуть працювати на невеликих посадах і якщо ж виробляють якісь навики, то дуже вузькоспеціалізовані, а при цьому втрачають час відведений для навчання. Тобто, вони практично залишаються і без знань, і без навиків, які від них буде очікувати роботодавець. В нас виходять неграмотні люди з університецьким дипломом, які мають досвід роботи. Ось саме в цьому я і вбачаю одну із проблем нашої освіти.

поколінням підручників, ми з можемо в ближньому майбутньому рівень освіти в Україні підняти на декілька сходинок вище.


Якщо досить докладно розглянути систему української освіти, то ми побачимо, що тут є безліч дірок, які сьогодні заважають нам перейти до європейських стандартів. Проблеми української освіти можна розділити на наступні пункти:

- застаріла наукова база;

- радянські методи навчання;

- великий відрив у кваліфікації педагогічних кадрів великих міст з малими містами та селищами;

- відсутність практичних навиків та самореалізації студентів (учнів)

- відсутність досвіду роботи за комп’ютером, як педагогів так і студентів, що приїхали з малих міст та селищ;

- висока плата за навчання.

Тому, саме сьогодні прийшов час універсальної, університетської освіти. Тому що, вузькофахова освіта, яка була досить поширена в тоталітарних державах, зокрема в СРСР відійшла у минуле. Система навчання в академії вбирає в себе найкращі традиції вітчизняної освіти, що складалися протягом багатьох століть, та сучасні досягнення західного творчого навчання, адаптованого на українському ґрунті. Як не прикро, але система освіти, яка узгоджувалася із плановою економікою і закритим політичним режимом, не узгоджується з потребами ринкової економіки і відкритою політичною системою. Саме це зменшує можливість кожної людини реалізувати свій потенціал, а суспільства в цілому –успішно пристосовуватися до умов ринкової економіки. І все-таки, чим займаються керівники вищезгаданих організацій, щоб покращити рівень освіти в Україні, нікому не секрет, що у нас намагаються реалізувати концепцію: вчимо студентів навчатися. Саме, це вважається ідеальним та оптимальним варіантом, адже випускники вузів дуже легко пристосовуються до мінімальних вимог на сучасному ринку праці. Можливо тому, роботодавців не влаштовують новоспечені вузівські кадри. І як бути в такому випадку?

Андрій Странніков:

Наша організація працює на динамічних методиках. У державі відсутня цілісна система політичної освіти на всіх рівнях. Адже, на рівні держави має бути державне фінансування, саме з боку держави, повинна бути ініціатива по впровадженню підготовки молодих державних службовців, молодих депутатів, молодих партійних лідерів. Тобто, всіх тих, хто має до цього відношення. ІПО не отримує державного фінансування. Ми є тою громадською організацією, що самостійно шукає кошти для того, щоб справді навчати політично активну молодь і на сьогоднішній момент, наші основні методи роботи-це проведення різного роду семінарів, тренінгів, фокус-груп для молодих людей, які залучені та заангажовані в політичний процес. Ми намагаємося відібрати самих активних, дати їм відповідні знання, щоб вони, «як насіння» розсіялися і передали це іншим. Адже, на сьогоднішній день, наше суспільство політично активне, та як не прикро політично необізнане. Ось саме це є свідчення тому, що давно назрівало питання впровадження такої системи. Не можна займатися політикою без відповідної підготовки, а якщо займатися, то результат буде той, який ми зараз бачимо.

Власне, ключовим моментом роботи організації є: дати молодим політикам такий багаж знань, щоб вони не повторювали помилки своїх попередників. У нас вони отримають базові знання молодого політика, щоб саме тоді, коли ставши на один щабель вище почувати себе комфортно у політичному процесі. Вони будуть вміти себе поводити, говорити, вести переговори, навчаться мистецтва публічного виступу. На мою думку, лише таким методом можна просуватися «по сходинках до гори», чи то в партійній організації, чи то у органах влади. І лише таким чином ми зможемо виховати та сформувати політичну еліту.

За шість років свого існування Інститут Політичної Освіти став досить міцною

організацією з власною матеріально-технічною базою з власним технічними засобами для викладання, це і мультимедійні проектори, це і різного роду презентації, що справді допомагають полегшити сприйняття цього нелегкого матеріалу. Ми, як правило застосовуємо, не стільки лекційні, як практичні форми навчання, це те, чого не вистачає нашим вузам. Тобто, людина більше свого часу присвячує практиці.

Ще однією метою, поставленою перед ІПО -це виховання власної тренерської бази. Ми намагаємося відслідкувувати таких людей і залучати їх до проведення наших семінарів. Тому, на сьогоднішній день, ми маємо свій тренерський склад. Наші партнери переважно Європейські закордонні фонди. Приємно те, що кожного року, з’являються все нові та нові партнери, які готові фінансувати наші проекти, заходи, адже вони бачать ефективність цієї роботи.

Ми видали три своїх посібники, один з них вузько направлений, це вибори Президента 2004 року «Навчання членів дільничних виборчих комісій».

Зараз, ми видаємо серію посібників на допомогу депутату місцевої ради. У яких зібрані матеріали наших тренінгів і той практичний досвід, який ми отримуємо від спілкування з самими депутатами. Завдяки цим посібникам молодий депутат, краще зрозуміє свої можливості, функції і методи роботи.

Олександр Сидоренко:

Наша організація в основному спрямована на роботу з викладачами. Ми розробляємо проекти, які б зацікавили студентів у навчанні, серйозному опануванню ними практичних навичок роботи. В створенні навчальних підручників та посібників у супроводжені навчального матеріалу для викладача, які були б тим ефективним інструментом в його руках, яким можна було б зацікавити студентів до усвідомленого, ефективного навчання. В основу видавничої програми Консорціуму із удосконалення менеджмент - освіти в Україні було покладено ідею створення «підручників нового покоління», базованих на найкращих світових зразках із досить ґрунтовною адаптацією українськими співавторами і відповідно-належною методичною підтримкою для викладача. Залучення до процесу створення такого підручника українських викладачів давало б їм добру практику роботи в команді співавторів; розуміння, яким має бути підручник (в Україні ніхто не вчить, як писати підручник, а пишуть їх нині усі викладачі!); співавторство у кращому вітчизняному підручнику; потребу у вивченні практики вітчизняного бізнесу, щоб замістити локальним прикладом приклад американської чи транснаціональної кампанії; участь у навчальних семінарах. Використання такого підручника дозволяє українським навчальним закладам створювати власні навчальні курси рівня провідних університетів світу. Найголовніше, саме такий підручник дасть українському студентові доступ до вітчизняного аналога світового рівня підручника; тлумачення практичного застосування досвіду вітчизняного бізнесу через призму світової теорії; легке сприйняття матеріалу; спеціально розроблені матеріали, які вчать практичним навичкам (аналітичним, робота в команді, презентація тощо); гарантію якісного навчання, набуття знань і навичок в українському навчальному закладі, яких би він міг набути, навчаючись у зарубіжному університеті. Нам вдалося видати перший вітчизняний повно кольоровий підручник із маркетингу з методичним забезпеченням викладача «Маркетинг». Тут подаються теоретичні засади маркетингу за світовим підручником-бестселером, супроводжуючи виклад матеріалу великою кількістю маркетингових прикладів з діяльності вітчизняних та міжнародних компаній в Україні. Відмінністю цього підручника від традиційних-як вітчизняних авторів, так і перекладних, є те, що українські співавтори зробили наголос на головному інструменті маркетингу –маркетинговому плані.

Я переконаний, що з таким поколінням підручників, ми з можемо в ближньому майбутньому рівень освіти в Україні підняти на декілька сходинок вище.

В умовах ринкової економіки та відкритого суспільства важливими чинниками людського розвитку стають не тільки загальна освіта, фахова та професійна підготовка, неодмінно, потрібні вміння знаходити собі роботу.

Питання проблеми працевлаштування випускників вузів, кожного дня загострюється. Адже, не зважаючи на методи та принципи навчання, наші випускники на ринку праці практично нікому не потрібні. Кожен, хто хоч на хвилинку зайде на будь-який сайт пошуку роботи, може переконатися: роботу з допомогою мережі Інтернет шукає саме молодь, що і складається з випускників вузів, студентів. Це категорія у якої найменше шансів знайти роботу, оскільки на ринку праці, як не дивно, цінується в першу чергу підготовлені фахівці. На допомогу рідних вузів молоді люди вже давно не розраховують, оскільки система направлень на роботу після закінчення вузу, що існувала в радянські часи, вже майже повністю зруйнована, а нової системи, що дасть 100% гарантію працевлаштування для «велетенської армії новоспечених кадрів» держава ніяк створити не може. Також, проблема працевлаштування молоді має різні аспекти, один з яких –перше робоче місце. І знову формується зачароване коло –при прийомі на роботу вимагають досвід, а де ж його взяти молодій людині, щоб вперше працевлаштуватися. Саме відповідь на це питання, сьогодні допомагають знайти молодіжні громадські організації, адже 2-3 роки безпосередньої участі в роботі молодіжних організацій дає можливість сформувати та досить вагомо заповнити пошукачу роботи власне резюме: семінари, тренінги, заходи, оргкомітети, проекти, навчальні програми та участь в ієрархії організації, ось початковий перелік того, що мінімально з’явиться у молодої людини в автобіографічній довідці.

Олександр Солонтай, Голова Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Фундація Регіональних Ініціатив» (ФРІ):

Наша громадська організація , допомагає молодим людям в багатьох куточках України (понад 50 міських та районних організацій) взяти участь у велетенському переліку ініціатив, зокрема, літніх школах, тренінгах, семінарах, за якими стоять реальні навики для молодої людини; здобуття практичного досвіду в комунікації, організації, розширити кругозір, контакти. Одним словом, ми допомагаємо їм «набити перші шишки» у праці з людьми і безсумнівно здобути перші успіхи. Після проходження школи активності через наші Фундації молоді люди на ринку праці і цінуються значно вище своїх ровесників, і успішно в конкуренції перемагають представників інших вікових генерацій. Загалом же, 90% «випускників» молодіжних організацій працюють в сферах бізнесу, і тільки 10% йдуть в культуру, науку, політику, державне управління тощо.

Ну і також варто пам’ятати, що молодіжні організації постійно здійснюють тиск на роботу державної влади. Зокрема, ФРІ виступає за збільшення кількості державного замовлення, щоб розширити доступ молоді до першої та другої вищої освіти, а також за збільшення видатків бюджетів різних рівнів на програми для молоді, у тому числі профорієнтації.


Щоб підвести підсумок під вище сказаним, можна зробити висновок, що сьогодні перш ніж кудись вирушати на роботу, варто спочатку вибрати ту освіту, яка принесе вам дивіденди. Серед галузей, які за прогнозами світових експертів, будуть продовжувати користуватися попитом у найближчі роки, можна назвати обслуговування бізнесу, куди входять менеджмент та маркетинг, бухгалтерський облік та фінанси, аудит, продажі, а також медицина й соціальне обслуговування населення, інформаційні технології, туризм і готельне господарство. За статистикою, майже половина випускників українських вузів зі своїми дипломами поповняють лави безробітних. Склалася тенденція, що зайнятість у віці від 15 до 24 років становить приблизно 34%. Саме, дисбаланс на ринку праці, призводить до таких результатів. Прикро, що заради свого збагачення, бажання заробити чим побільше грошей, вузи різко збільшують набір студентів на популярні спеціальності: юриста та економіста. У такому разі це стало причиною перенасичення ринку фінансовими та юридичними кадрами і слугує тому ж безробіттю серед молодого населення. Адже, сьогодні студентів вдвічі більше, чим було в радянському союзі. З цього слідує, що і вдвічі збільшиться робочої сили, яку немає де працевлаштувати, через вузький та перенасичений ринок праці в Україні.

Щодо змін в освіті, то слід відзначити, що позитивним є впровадження Болонського процесу по деяких вузах України. Адже, найбільшою перевагою Болонського процесу є визначення та оцінка стандартів якості вищої освіти по всій Європі. Тут оцінка, буде ґрунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях уміннях, навичках, що набули випускники. Одним із важливих положень Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання випускників повинні бути реалізовані на практиці. Всі академічні ступені й інші кваліфікації мають користуватися попитом на європейському ринку праці, а професійне визнання кваліфікації бути полегшене. Для забезпечення визнання кваліфікації планується повсюдне використання Додатка до диплому, рекомендованого ЮНЕСКО.

Будемо надіятися, що всі старання та робота, яка проводиться різноманітними організація не зникнуть безслідно і вже в ближньому майбутньому у нас будуть кваліфіковані кадри –новоспечені випускники вузів, яких буде потребувати не лише український ринок праці, а й міжнародний. Наслідком нових методів роботи буде працевлаштована молодь, за якою по Українському законодавстві закріплене право першого робочого місця.

Галина Тимощук

http://mediaua.com.ua/detail/24214


Создан 15 ноя 2007



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником